Земне й небесне в житті Івана Огієнка.
«Я взяв своє серце малими руками
Й віддано поклав Україні до ніг,
І юна любов розцвілася між нами
І став я орати твердий переліг»…
Іван Огієнко
Іван Огієнко – визначний учений-історик, педагог, громадський, релігійний і державний діяч, особистість, яка становить окрасу нації.
Народився Іван Огієнко 14 січня 1882 року в містечку Брусилів на Житомирщині, закінчив Київський університет Святого Володимира, виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету, викладав у Львівській учительській семінарії. Після завершення політичної кар’єри він став професором церковнослов'янської мови та палеографії православного відділу богослов'я Варшавського університету і багато років прожив у Польщі. Після смерті дружини Іван Огієнко прийняв чернечий постриг, а згодом був наречений Митрополитом і взяв церковне ім’я Іларіон. У 1946 році Іван Іванович переїхав у Канаду, де його обрали першоієрархом Української греко-православної церкви в Канаді.
Іван Огієнко залишив по собі фантастичну за обсягом спадщину: десятки грунтовних праць з українського мовознавства, історії церкви, культури, канонічного права. Досконало оволодівши старогрецькою і староєврейською мовами, він увійшов в історію свого народу як перекладач Біблії українською мовою. Найбільш відомі праці Івана Огієнка - «Огляд українського язикознавства» (1907 р.), «Українська культура» (1918 р.), «Український стилістичний словник» (1924 р.), «Сучасна українська літературна мова» (1935 р.), «Візантія і Україна» (1954 р). А буремного 1942 року, коли по всій Європі вирували битви Другої Світової війни, у Празі побачило світ й невдовзі стало бібліографічною рідкістю видання двотомної праці «Українська церква». У цій книзі Іван Огієнко на основі численних історичних джерел, розповів про майже тисячолітню історію християнства в Україні.
Та найяскравіше талант і організаторські здібності Івана Огієнка розкрилися в Українській революції 1917–1921 років – спочатку як міністра освіти, пізніше – міністра віросповідань і нарешті Головуповноваженого уряду УНР періоду Директорії. Іван Огієнко, як член ради новоствореного Центральною радою Міністерства освіти, виступив з ініціативою про заснування Українського народного університету в Києві. Він причетний і до славної сторінки української історії. Це акт злуки Західноукраїнської народної республіки та Української народної республіки в єдину Соборну Українську Державу, який відбувся 22 січня 1919 р. Головним уповноваженим Ради міністрів для організації і проведення цього заходу на Софійському майдані столиці Директорія УНР призначила саме Івана Огієнка.
З метою вшанування пам'яті видатного українського вченого, мовознавця, державного, громадського та церковного діяча Івана Огієнка та з нагоди 135-річчя від дня його народження, в читальній залі районної бібліотеки імені Лесі Українки оформлено книжкову виставку та проведено інформаційний дайджест «Земне й небесне в житті Івана Огієнка». Присутні ознайомилися з біографією видатного земляка, його працями, громадською та церковною діяльністю, публікаціями в пресі на дану тематику.
Іван Огієнко все життя був вірний собі і тим принципам, які сформувалися у нього ще з дитинства – це безмежна любов до Бога та свого народу, яким він служив серцем, душею і розумом.
Матеріал підготувала головний бібліотекар районної бібліотеки імені Лесі Українки Олена Дяченко
