Школа буття біля Великого Українця

До 80- річчя від дня народження Концевича Євгена Васильовича. 

   Євген Концевич. Той, хто живе за себе і «того хлопця». Понад півстоліття щоденної боротьби. За життя. За Україну. За те, що ти на землі — людина. Багато це чи мало? Він відомий Україні та світу як письменник-дисидент, а ще – людина незламної волі. З 73 відпущених йому Всевишнім 56 років цей чоловік прикутий до ліжка. Назавжди.

   Євген Концевич народився 5 червня 1935 року в селі Млинище на Житомирщині. У  віці 17 років, невдало пірнувши у річку Тетерів , зламав хребет і втратив здатність самостійно пересуватися.

       У 1947 родина Концевичів переїхала до Житомира. Євген заочно закінчив середню школу і 1963 року вступив заочно до Житомирського педінституту (нині університет) на філологічний факультет.

      В 1964 році після видання збірки новел «Дві криниці» вступає до Спілки письменників України.

       У 1960-1970-х роках його переслідував  КДБ  «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали зі Спілки письменників України, зрештою був залишений, але без допуску на сторінки преси.   

        В 1999 році за твори опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа» нагороджений всеукраїнською премією в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка.

      Помер 21 липня 2010 році в м. Житомир. Похований на Смолянському цвинтарі, біля батька.

       4 червня в районній бібліотеці для дорослих імені Лесі Українки було проведено експрес-інформіну «Школа буття біля Великого Українця»  присвячену 80-річчю від дня народження  Концевича Євгена Васильовича, письменника-шестидесятника, нашого земляка. Увазі присутніх було представлено розповідь про життя та творчість письменника, підготовлену на основі краєзнавчого фонду бібліотеки для дорослих.

                                 Матеріал підготувала та провела

 бібліограф Людмила Жинська.